Безбар'єрність
Батьки маленьких дітей щодня стикаються з безліччю непомітних для інших труднощів, намагаючись самотужки подолати міські перешкоди. Підняти важкий дитячий візочок сходами без сторонньої допомоги, зайти до магазину без пологого входу чи пандуса, або ж потрапити у громадський транспорт без спеціального пониження — усе це перетворюється на справжній квест.
Про цю проблему ми рідко замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються малюки. Усі ці сходинки, високі бордюри та пороги — це бар’єри, які позбавляють батьків чи опікунів свободи пересування. Це також перепони, що ускладнюють життя людям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл залишаються архітектурно недоступними, а також людям старшого віку й іншим представникам маломобільних груп населення.
Є бар’єри ось такі — фізичні, просторові. Але є бар’єри економічні та освітні, коли у людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється. Є бар’єри у ставленні до людини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.
Усі ці бар’єри шкодять не тільки певній групі людей, вони шкодять усьому суспільству. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід. Втрачений потенціал — це втрачені можливості для всіх нас. Саме тому безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку.
Світ без бар'єрів — це простір рівних можливостей для кожного з нас!
