26 лютого – День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

12 років боротьби: Крим — це серце, яке продовжує битися

Минуло вже дванадцять років з того часу, як у словник сучасної незалежної України чорним наривом увірвалося слово «окупація». Саме тоді, лютневими днями, світ побачив справжнє обличчя агресора, але водночас він побачив і неймовірну мужність українського Криму.

Ми ніколи не збудемо багатотисячні мітинги під стінами Верховної Ради АР Крим. Ми пам’ятаємо очі тих, хто виходив із українськими прапорами проти озброєних окупантів, заявляючи на весь голос: Україна — єдина і неподільна!.

Сьогодні ми схиляємо голови перед тими, хто продовжує чинити спротив у тимчасовій окупації. Це боротьба, яка часто невидима для камер, але відчутна кожним серцем:

•  Жовті стрічки на вулицях Сімферополя та Севастополя.
•  Сміливі гасла, що з’являються на стінах окупованих міст.
•  Незламна воля політв'язнів, які навіть за ґратами залишаються вільнішими за своїх.

Україна не зупиняється ні на мить, адже наша країна не може бути цілісною без Криму. Поки ворог марно намагається стерти нашу пам’ять та ідентичність, ми щодня прокладаємо шлях до деокупації: завдяки мужності воїнів, рішучості дипломатів та залізній волі кожного українця.

Крим — це не просто територія на мапі. Це наша душа, наша гордість і наш дім.

Слава Україні! 

Героям Слава!