Безбар’єрність — це поважати можливості іншої людини

Безбар’єрність — це не лише про фізичну доступність, але й про мову, толерантність та повагу у всіх сферах життя.

 Як правильно комунікувати з людьми, які пересуваються на кріслах колісних? 

 Короткий чек-лист етичного спілкування:

🟠 Запитайте дозволу, перш ніж допомагати. Навіть якщо здається, що людині важко, спочатку запитайте: «Чи можу я Вам допомогти?». Нав’язлива допомога позбавляє людину суб’єктності. Якщо Вам відмовили — прийміть це спокійно.
🟠 Говоріть безпосередньо з людиною, а не з її супроводжуючим.
🟠Поважайте простір (крісло = приватна власність, частина особистого простору, тому чіпати чи пересувати його без дозволу НЕ МОЖНА).
🟠Спілкуйтеся на рівні очей, якщо це можливо. Постійно дивитися вгору фізично важко і створює психологічну дистанцію «зверху-вниз».

🔺Основні червоні прапорці:

❌ Порушення особистого простору: Спроба штовхати, спиратися або пересувати крісло колісне без попереднього запитання про дозвіл.
❌«Нав’язлива» або самовільна допомога: Спроба допомогти, коли людина про це не просила. Завжди спочатку запитуйте, чи потрібна допомога, і як саме її надати.
❌Нетактовні запитання: Розпитування про діагноз або причини інвалідності при першому знайомстві.
❌ Ігнорування доступності: Запрошення у місце, куди неможливо дістатися на кріслі, або нехтування потребою в спеціальних умовах.
❌Поводження з кріслом як з меблями: Використання крісла як столика або місця для сидіння для інших. 

 Спілкуємося коректно, з повагою до кожного.